Історія Уманського водогону веде свій початок з 1902 року. Краєзнавець Григорій Юхимович Храбан у свій час дослідив історію створення Уманського водогону. Як писав він, у далеку давнину населення нашого міста користувалося водою з р. Уманки або з колодязів, викопаних поблизу неї . Відомо також, що у ХУІІІ столітті уманчани, які хотіли пити добру воду ходили по неї аж до джерел, які витікали біля струмка р. Кам’янки на території нинішнього національного дендрологічного парку «Софіївка». Коли був збудований парк „Софіївка”, воду з найбільшого джерела, де тепер грот „Дзеркало Діани”, виведено гончарними трубами до місця, де зараз знаходиться композиція „Срібні дзвіночки”, тут була водорозбірна будка.
Згодом з’явилися в’їздні ворота в парк, і вода з нього була виведена за межі воріт (також гончарними трубами). Тут був гранітний басейн, що наповнювався джерельною водою.
До речі, теперішня вулиця Садова почала існувати тільки з 1833 році, коли й була прорізана. А доти з міста по воду до „Софіївки” приходили та приїздили водовозами теперішньою вулицею Велика фонтанна, яка раніше називалася Паризької Комуни.
Так користувалися уманчани водою з „Софіївки” досить довгий час. Однак, у 1880 році в м. Умані вже проживало близько 30 тисяч чоловік. Води у згаданому басейні почало бракувати, тим більше, що й труби, якими вона витікала від джерела „Дзеркала Діани” були недостатнього діаметра (3 дюйми = 7,8 см) та вже потребували ремонту.
Уманське училище садівництва і землеробства дістало за своїм кошторисом на ремонт водопроводу 8 тисяч карбованців, але передбачено було залишити труби попереднього діаметра, а для потреб міста вони потрібні були не менше 5 дюймів (12,7 см) .
23 лютого 1899 року Альфонс Тіхтер закінчив прокладку залізних труб (діаметром 12.7 см завгрубшки 1,2 см) від „Дзеркала Дани” до в’їзних воріт у „Софіївку”.
І знову проблему повного забезпечення міста, населення якого продовжувало зростати, не розв’язано. У 1899 році інженер Чернояров запропонував збудувати в м. Умані водогін на концесійних умовах. Переговори закінчилися 5 січня 1900 року прийняттям угоди.
Уманський водогін почав функціонувати у 1902 року.
У 1913 році справа біля воріт „Софіївки” змонтовано перший автомат (насос) Цундера, який качав воду по вулицях міста, де стояли видаткові круглі залізні бочки. З них продавали воду по 5 копійок за відро. Згодом ліворуч від воріт з’явилася насосна станція. Від неї по вул. Малофонтанній і далі до вул. Київської (вул. Леніна) протягнули водогін та спорудили водонапірну вежу.
У 1910-1915 роках зведено насосну станцію в передмісті Міщанка, на березі Осташівки, поряд з цегельним заводом. Водогінні труби діаметром 6 і 3 дюйми проклали по вул. Олександрівській (Комуністичній), Садовій, Малосадовій (Затонського – Мала садова), Великій фонтанній (Паризької Комуни), Двірцевій (Жовтневої революції – Незалежності), Миколаївській (Радянській – Небесної сотні).
У перші роки громадянської війни з’явилася насосна станція „Гусаківка” на березі р. Кам’янки, навпроти вул. Володимира Мономаха (С. Петровської).
1934 рік – збудовано водонасосну станцію Олександрівського водозабору.
1937 рік – заснування міської каналізації, споруджено Новоуманські каналізаційні очисні споруди потужністю 1 тис м3 на добу.
1954 рік – розширено очисні споруди до 3 тисяч м3 на добу та збудовано першу в Умані каналізаційну насосну станцію по вул. Чапаєва.
1964 рік – реконструкція Олександрійського водозабору та створення водосховища площею 36,9 га водного дзеркала об’ємом 2,8 млн. м3. Побудовано насосну станцію другого підйому по вул. Горького.
1967-1972 роки – освоєна Городецька ділянка уманського родовища підземних вод.
1974 рік – збудовано каналізаційні очисні споруди потужністю 12 тис. м3 на добу на землях с. Собківка, реконструйовано каналізаційну насосну станцію по вул. Чапаєва потужністю до 12 тис. м3 на добу.
1975-1978 роки – введена в дію Піківецька ділянка уманського родовища підземних вод.
1984 рік – споруджено каналізаційну насосну станцію перекачування стоків по вул. Челюскіна.
1988 рік – проведено реконструкцію головної каналізаційної насосної станції по вул. Чапаєва.
1989 рік – розширення і реконструкція каналізаційних очисних споруд потужністю до 24 тис. м3 на добу.
1991 рік – введено в експлуатацію водогін Біла Церква – Умань та водопровідні насосні станції в м. Умань і Біла Церква.
1996 рік – реконструкція водонасосної станції „Софіївка” по вул. Героїв Крут (Фурманова).
1997 рік – розширення і реконструкція каналізаційних очисних споруд потужністю до 36 тис. м3 на добу із введенням в експлуатацію цеху механічного обезводнення осаду.
1998 рік – впровадження інтенсифікації обезводнення осаду з допомогою флокулянта на каналізаційних очисних спорудах.
2001 рік – реконструкція хлораторної на майданчику ГПВ м. Б.Церква для водопостачання м. Умань.
2003 рік – прокладено і введено в експлуатацію водовід від автовокзалупо вул. Шевченко, вул. Пушкіна до синагоги, що дало можливість цілодобового забезпечення питною водою паломників-хасидів і мешканців центру міста Умані.
Прокладено і введено в експлуатацію водогін від вул. Заводської до пров. Західного Д=250 мм / 300м. /.Вказані заходи дали можливість виконати рішення міськвиконкому по виведенню з експлуатації Гусаківський, Міщанськийводозабори і водонасосну станцію по вул. Володимира Мономаха (С. Перовської), вода яких мала підвищений вміст шкідливих речовин.
Реконструйовано 550 метрів напірного каналізаційного колектора з застосуванням нових прогресивних технологій.
2004 рік – прокладено водопровід по зав.Суворова-Герцена, вул.Суворова Д=100 мм, що дозволило підключити вулиці Кармелюка, Суворова до водопровідної мережі міськводоканалу.
Прокладено і введено в експлуатацію водогін по вул. Вокзальна – 250 м.п.
2005 рік – прокладено водопровід по вул. Дерев’янко -500м, вул. Суровцової (Енгельса) – 100 м.,вул. Криворучка – 80 м.,вул. Івана Багряного (Тухачевського) – 100 м. Котельню виробничої бази переведено на опалення природним газом.
2006 рік – прокладено і введено в експлуатацію водопровід р-н Нова Умань- р-н Лиса Гора -300 м, що дозволило покращити водопостачання районів Лиса Гора, Даманський, БабКП. Замінено 1,1 км міських водопровідних мереж.
2007 р. – Замінено 1,2 км. водопровідних мереж та 0,3 км. каналізаційних мереж. Хлораторну КОС переведено на знезараження гіпохлоритом натрію.
2008 р. – Замінено 2,2 км. водопровідних мереж та 0,4 км. каналізаційних мереж. Систему опалення КОС переведено на електрокотли. Затампоновано 4 свердловини Уманського родовища підземних вод, вода яких не відповідала діючим стандартам якості по вмісту нітратів.
2009 р. – Замінено 1,2 км. водопровідних мереж та 0,2 км. каналізаційних мереж. Систему опалення ВНС 4-го підйому переведено на електрокотли.
2010 р. – Замінено 1,4 км. водопровідних мереж та 0,1 км каналізаційних. Розпочаті роботи по переведенню хлораторної ВНС 4-го підйому на знезараження гіпохлоритом натрію. Виконана реконструкція аераційної системи КОС з заміною аераторів.
2011 р. – За рахунок субвенції з державного бюджету побудований водогін в район „Срфіївська Слобідка” – 2,8 км., виконана модернізація насосного обладнання ГКНС „Чапаєва” та КНС „Челюскінців”, розроблена схема оптимізації водопостачання м.Умань, за рахунок коштів місцевого бюджету виконаний капітальний ремонт аварійної дільниці (100 п.м.) каналізаційного напірного колектору Д=900 мм
2012 р. – За кошти місцевого бюджету встановлено 7 регуляторів тиску в міській водопровідній мережі. Замінено 1,2 км. водопровідних мереж та 0,1 км каналізаційних.
Виконана реконструкція виробничого приміщення НС ІІ підйому по вул. Горького, 49а, де розмістилися абонентна та метрологічна служби КП «Уманьводоканал».
2013 р. – За кошти міського бюджету виконана заміна насосного обладнання ВНС «Родниківка», реконструйовано водопровідну насосноу станцю підвищувального тиску (ПНС) вул. Залізнична, що дало змогу забезпечити якісне водопостачання мікрорайону «ГРЕС» та вивести з експлуатації свердловину «Ятрань», вода якої мала перевищений вміст нітратів, виконана заміна дюкера через р. Камянку.
З жовтня 2013 р. водопостачання міста стало здійснюватися в цілодобовому режимі
2014 р. За кошти міського бюджету замінено 2 насосних агрегати ВНС «Піківець», виконана реконструкція аварійної ділянки протяжністю 350 п.м. каналізаційного напірного напірного колектора Д900 мм ;
2015-2016 р.р. Замінено на сучасний (з on-line передачею даних) прилад обліку, за яким здійснюється відпуск води ТОВ «Білоцерківвода».
Проводяться роботи по зонуванню системи водопостачання міста з метою оптимізації тиску в мережі. Зокрема, виділені зони водоспоживання Піківецького водозабору та Кельманського водозабору, що дозволило зменшити тиск з 6 до 4 Атм та знизити втрати води на 15–20%.
Для оптимізації тиску в водопровідних мережах міста встановлені 4 регулятори тиску Введено в експлуатацію 2 свердловини Кельманського та Піківецького водозаборів. Виконана заміна насосного обладнання на 9-ти артезіанських свердловинах водозаборів Піківецький, Олександрівський та Келманський. Встановлено додатковий насосний агрегат марки Д 320-70 на насосній станції ВСН «Біла Церква». Роботу диспетчерської служби переведено в цілодобовий режим. Введений новий (12 годин) графік роботи бригад по обслуговуванню водопровідних та каналізаційних мереж. Збільшений кількісний склад бригад.
Введений моніторінг пересування та знаходження автотранспорту та спецтехніки (GPS треккери). Розроблено ряд проектної документації для вдосконалення та модернізації виробництва. Зокрема – на реконструкцію каналізаційних очисних споруд.
За кошти державного та місцевого бюджетів розпочаті роботи з реконструкції повітродувної насосної станції каналізаційних осисних споуд та будівництво каналізаційного напірного коллектора та каналізаційної насосної станції по вул. Заводській.
